П Е Р Е Д М О В А

​

       "Україна – рідний край. Поле, річка, зелен гай. Любо стежкою іти, тут живемо я і ти." – розповідає молодшим школярам їх перший підручник з української мови. Цими рядками починалося і моє дитинство. Я пам'ятаю, як урок за уроком, учитель розкривала переді мною та іншими учнями красу і неповторність рідної землі. Ми вчилися любові до Батьківщини. І дійсно любили її. Незламну, нескорену, оповиту словом Шевченка. Ми любили країну, яка рік за роком проходила шлях незалежності без воїн та насилля. Нам легко було любити і пишатися.

       І ось війна!... Слід Миру загубився, і стало здаватися, що вже ніколи не буде, як раніше. І краще за те, що було, не буде…

      В умовах гірких змін у соціальному, економічному і політичному житті постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. Ми повинні донести до дітей чому і за що вони повинні любити Батьківщину. Ми повинні згадати, чому і за що ми любимо її. Бо, як влучно висловився український поет М. Чернявський, "Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини".

       Батьківщина – це наш рідний край, наша Україна. Це земля, на якій народилися ми, наші батьки, бабусі й дідусі, де поховані наші предки. Тому вона для нас – свята. Батьківщина – це найдорожче, найсвітліше, найрадісніше, найкрасивіше місце на землі, все те, що ми найбільше любимо і поважаємо своїм серцем.

       Батьківщина, як і мама, одна, найрідніша. Наша любов до ріднї Вітчизни –  це любов відданих дітей до своєї матері. Патріот не той, хто вміє вимовляти гучні слова, а той, хто своєю працею примножує багатства рідної країни, прикрашає, перебудовує свою Батьківщину.

 

       І саме цьому ми маємо вчити наших дітей, наших учнів.

 

МЕТА РОБОТИ НАД МЕТОДИЧНОЮ ТЕМОЮ:

 

• розвиток особистості учня, його соціалізація;

• виховання громадянина-патріота України,

• формування національно-патріотичного світогляду, збереження та розвитку духовно-моральних цінностей українського народу;

• утвердження любові до Батьківщини, духовності, моральності, шанобливого ставлення до національних надбань українського народу,

• розвиток діяльнісної відданості у розбудові України, формування у дітей і молоді активної громадянської, державницької позиції та почуття власної гідності;

• наслідування найкращих прикладів мужності та звитяги борців за свободу та незалежність України як з історичного минулого, так і захисників, які сьогодні відстоюють суверенітет та територіальну цілісність держави у боротьбі із зовнішньою агресією;

• забезпечення системних змін, досягнення високої якості, ефективності, цілеспрямованого та прогнозованого розвитку у сфері національно-патріотичного виховання;

• сприяння консолідації українського суспільства навколо ідей спільного майбутнього, захисту територіальної цілісності України, реформ і державотворення.

 

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ НАД МЕТОДИЧНОЮ ТЕМОЮ:

 

• підвищення рівня знань у дітей про видатних особистостей українського державотворення, визначних вітчизняних учених, педагогів, спортсменів, провідних діячів культури і мистецтва, а також духовних провідників Українського народу;

• розширення сфери застосування української мови дітьми та молоддю;

• збільшення кількості дітей, які пишаються своїм українським походженням, громадянством;

• збільшення кількості проведених зустрічей дітей з ветеранами війни, борцями за незалежність України у XX столітті, учасниками антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях;

• збільшення кількості заходів із вшанування героїв боротьби Українського народу за незалежність і територіальну цілісність України.