Багато хто із нас у ранньому віці любив грати у вчителів. Гра у школу не обійшла стороною і мене. Та і як могло бути інакше? Про кожного свого вчителя до сих пір згадую із захопленням і любов'ю. Кожен з них, на мою думку, був найкращим у своїй справі.

А ось тепер і я стою перед учнями і вчу їх життя, вчу тому, чому колись вчили мене.

Слово "школа" буквально перекладається з латині як "сходи". Сходи, на вищий щабель якої вчитель і повинен допомогти піднятися своїм учням. День за днем. Крок за кроком. А хіба можна досягти цього, якщо сам будеш стояти на місці ?!

Сьогодні девізом кожного вчителя повинні стати слова Еміля Золя: "Єдине щастя в житті - це постійне прагнення вперед..."

Тепер я розумію, що дитяча гра в школу - це тільки гра, а життя - це зовсім інше. Місія вчителя - бути провідником. Провідником доброго, світлого, вічного. Письменник живе у своїх творах, художник - у картинах, композитор - в музиці. А вчитель живе в думках і вчинках людей. Як вірно зазначено творцями "Іронії долі", "Помилки лікарів дорого обходяться людям ... Помилки вчителів менш помітні, але в кінцевому рахунку вони обходяться людям не менш дорого."

Учитель - все для дитини. А я не просто вчитель. Я - перший учитель. Початок всіх початків. І чим довше я працюю, тим твердіше переконуюся: учителем може бути не кожен. Учитель - це дар природи, талант. А є він чи його немає - про це можуть судити тільки вони - самі неупереджені критики в світі! - діти.

І я роблю і буду робити все можливе, щоб жоден з моїх учнів і на хвилину не сумнівався в правильності вибору мною професії. Адже я вже і дня не можу обходитися без їхнього вміння дивуватися звичайним речам, їх безневинних витівок і таких міцних обіймів на порозі школи...

Східна мудрість говорить: "Якщо ти думаєш на рік вперед, посади насіння. Якщо ти думаєш на десятиліття вперед, посади дерево . Якщо ти думаєш на століття вперед, виховай людину".

Мій вибір - виховання людини.